(СДУГ – синдром дефіциту уваги та гіперактивності)
Для того, щоб допомогти дитині упоратися із труднощами в навчанні, необхідні:
А. Зміна оточення:
1. Вивчіть нейропсихологічні особливості дитини зі СДУГ.
2. Роботу з гіперактивною дитиною будуйте індивідуально.
3. Дитина завжди повинна перебувати перед очима вчителя. Оптимальне місце в класі для гіперактивної дитини –перша парта навпроти стола вчителя або в середньому ряду. Такі діти завжди повинні бути виднівчителю і мати можливість швидко привернути його увагу.
4. У класі не повинно бути відволікаючихпредметів, картин, виробів, стендів.
5. Під час уроку влаштовуйте пару раз хвилинку активного відпочинку, встаньте і зробіть невелику зарядку.
6. Дозвольте гіперактивнійдитині через кожні 20 хвилин підводитись і ходити классом.
7. Спрямовуйте енергію дитини в корисне русло, пропонуючи вимити дошку, роздати зошити тощо.
Б. Створення позитивноїмотивації на успіх:
1. Уведіть знакову систему оцінювання.
2. Частіше хваліть дитину.
3. Розклад уроків має бути постійним.
4. Уникайте завищених або занижених вимог до учня зі СДУГ.
5. Уведітьпроблемне навчання; використайте на уроці елементи гри й змагання.
6. Давайте завдання,ураховуючи здібності дитини.
7. Великі завдання розбивайтена окремі частини, контролюючи виконання кожної з них.
8. Створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина може продемонструвати свої сильні сторони й виконувати роль експерта у класі з деяких галузей знань.
9. Будуйте процес навчання напозитивних емоціях; пам’ятаєте: з дитиною необхідно домовитися, а не зламати
її!
В. Корекція негативних формповедінки:
1. Сприяйте припиненню (зникненню) агресії.
2. Навчайте необхідних соціальних норм і навичок спілкування.
3. Регулюйте взаємини дитини з однокласниками.
Г. Регулювання очікувань:
1. Пояснюйте батькам і оточуючим, що позитивні зміни відбуваються не одразу, а через деякий час.
2. Пояснюйте батькам і оточуючим, що поліпшення стану дитини залежить не тільки від спеціального лікування, але й від спокійною й поміркованого ставлення до неї.
Пам'ятайте: гіперактивність – це не поведінкова проблема, не результат поганого виховання, а медичний діагноз, який можна
поставити тільки за результатами спеціальної діагностики. Проблему гіперактивності неможливо розв'язати вольовими зусиллями й переконаннями. Дисциплінарні заходи впливу (покарання, зауваження, окрики, нотації тощо) не поліпшать поведінки дитини,а швидше,погіршать її. Ефективні результати корекції синдрому дефіциту уваги та гіперактивності досягаються за оптимального поєднання медикаментозних і не медикаментозних методик, до яких належать психологічні й нейропсихологічні коррекційні програми.
 | 